Пам'ятаємо героїв Крут

НА КРУТИ

Надворі холодна, сувора зима,

І вчора сказали у школі:

"Під брами столиці їх сунеться тьма - 

Душителів нашої волі..."

Удома дбайливо книжки поскладав:

"Вернусь - буде час для науки..."

І вперше в житті по-військовому взяв

Військову рушницю у руки.

У матері сліз не було на виду:

Дістала вовняну хустину

І ніжно закутала шию худу:

"Щоб не простудивсь, часом, сину..."

Як бруками рідного міста ступав

(Тричвертімільйонного міста!),

В загоні ніразу ніхто не спитав:

"Чому нас іде ТІЛЬКИ триста?"

А там, за Дніпром - рівнина-рівнина...

Та й снігу ж .., ой понамітало!

І суне зажерлива, мов сарана,

Ворожа московська навала...

Ні шанців, ні пригорбів для прикриття...

А їх же - по двадцять на брата!

Ой, дорого мусіли кожне життя,

Життя українське продати!..

Як леви боролись... Завзяття в серцях...

Чому ж їм набоїв забракло? !

"В багнети!" - і поле крутянське в снігах

Ворожою кроввю набрякло.

Чонів-червонів потолочений сніг,

День Славу писав Україні:

Боролись, аж поки останнім поліг

Юнак у вовняній хустині...

Кобець Олекса