Подорож в океан Речовин

https://docs.google.com/document/d/1ohoHyKXU0VTmfv-2aq8tArfzUTbbsWnooowhMYrqPjE/pub

Тема: Подорож в океан Речовин.

Мета: повторити основні класи неорганічних речовин, визначення, класифікація;

           показати генетичний зв'язок між класами неорганічних речовин;             розвивати навики спостерігати, робити логічні висновки, розвивати уявлення;             розвивати інтерес до вивчення предмета.

Обладнання та реактиви: чотири дошки з формулами речовин: Оксиди, Кислоти, Основи, Солі; штурвал, поділений на чотири частини, на яких є написи: Оксиди, Кислоти, Основи, Солі; на дошці намальовані таблички для заповнення їх формулами та визначеннями;

           для експерименту: 1) індикатори: лакмус, метилоранж, фенолфталеїн;

                                            2) розчини: їдкого натру, хлоридної кислоти; штатив з пробірками , білий екран; на дошці намальована схема-маршрут подорожі.

Тип заняття: узагальнення знань про основні класи неорганічних речовин та їх взаємоперетворення.

Форма проведення: сюжетно-рольова гра.

Форми роботи:

• індивідуальна робота з картками хімічних формул;
• класифікація речовин за групами, читання формул вголос, загальне визначення кожного класу речовин, їх назва;
• самостійна робота на складання рівнянь реакцій за схемами, що виражають генетичні зв’язки між класами речовин;
• демонстрація експерименту.

Хід уроку:

Вчитель:    Океан Речовин містить понад 100 тисяч неорганічних сполук. Свою подорож по Океану ви здійсните на експериментальному кораблі «Класифікатор». Запаси прісної води та їжі будете поповнювати на океанічних островах: Оксиди, Кислоти, Основи, Солі. Кінцем маршруту стане пристань Перетворень, узбережжя Хімічних Реакцій.

Подорож далека, нелегка, вимагає певних розумових зусиль, попередніх знань, умінь, навичок.

Передаю штурвал нашого корабля в руки командування: Капітану та Штурману.

(передає штурвал)

Капітан (бере штурвал):   Я вітаю пасажирів нашого експериментального судна. Думаю, що подорож в океан речовин залишить незабутнє враження у кожного з вас. Уважно погляньте на карту нашого маршруту. Це густонаселені остови: Оксиди, Кислоти, Основи, Солі, Пристань Перетворень та її узбережжя – Хімічні Реакції. Штурман! Курс на острів Оксидів!

Штурман:   Команду прийнято! Всіх пасажирів прошу пригадати, чому острів дістав таку назву?

Пасажир 1 (підняв руку, відповідає): Населення його Оксиди, сполуки, до складу яких входять два елементи, один з яких – Оксиген.

Капітан:        Корабель пришвартувався до берега. Щоб докладно ознайомитися з його населенням, слід пам’ятати, що воно поділене на три касти.    

(два учні виставляють дошку з хаотично розставленими формулами оксидів)

Капітан (звертається юдо пасажирів): Хто допоможе назвати ці оксиди?   

Пасажир 2:    Це основні, амфотерні та кислотні оксиди.

Капітан:         Охарактеризуйте ці касти.

Пасажир 2:    Основні – це оксиди, які реагують з кислотами з утворенням солі та води. Їм відповідають основи.

Кислотні – це оксиди, які реагують з оновами з утворенням солі та води. Їм відповідають кислоти.

Амфотерні – це оксиди, які реагують і з кислотами, із основами з утворенням солі та води.

Капітан:         Прошу пасажирів розселити Оксиди на територію кожної касти.      

(виходить один учень і розставляє оксиди у переносну таблицю, класифікуючи їх)

Штурман (повертає штурвал на кислоти): Наступний острів це Кислоти.

Капітан:        Свою назву острів отримав тому, що він весь прорізаний ріками та їх притоками й двома водоймами.

(виставляють схему острова)

Погляньте: ріки мають своєрідні назви. Найбільша з них – Сульфатна з притоками Сульфітною та Сульфідною. Крім них, Хлоридна, Ортофосфатна, Нітратна, Бромідна, Йодидна. Дві найбільші долини заповнені драглистою рідиною та рідиною, з якої постійно виділяється важкий газ, що робить долину мертвою. Прошу одного з пасажирів назви рік виразити формулами та розділити їх на групи за вмістом Оксигену та Гідрогену.

(виходить учень і записує формули у таблицю)

Штурман:     Як довести, що ріки дійсно кислотні?

Капітан:        В цьому нам знову допоможуть зацікавлені пасажири.

(виходить учень, демонструє зміну забарвлення індикаторів в кислотах,

пояснює спостереження)

Капітан:      Всім пасажирам зайняти свої місця на кораблі. Штурман! Курс на острів Основ!

Штурман:       Команду прийнято. Підпливаємо до острова Основи.

(повертає штурвал на Основи)

Капітан:         Цей острів характерний тим, що речовини, які населяють його мають здатність розчинятися або не розчинятися у воді.(Відкриває таблицю з формулами основ). Прошу пасажирів поділити населення острова за цією ознакою.

Штурман:      Капітане! Мені випала з рук пляшка з розчином фенолфталеїну, що знаходилась в нашій аптечці. Розчин розлився і сталося непередбачене! Частина острова стала малиновою… .

Капітан:         Попроси пасажирів пояснити це явище.

Пасажир 3:     Розчинні у воді основи змінюють забарвлення індикаторів

(виходить до столу і демонструє зміну забарвлення індикаторів)

Капітан:         Час показує, що слід познайомитись із четвертим островом – Солями.

Штурман: (повертає штурвал на Солі)Пане капітане! Корабель сів на рифи соляних формул. (Виставляє таблицю з формулами солей).Попрошу пасажирів класифікувати ці солі.

Пасажир 4:     Солі – це речовини, до складу яких входять атоми металів та кислотні залишки.

(розташовує формули солей у відповідні графи таблиці,

демонструє дослід «морське дно»)

Капітан:        Наближаємось до кінцевого пункту нашої подорожі – пристані перетворень з узбережжям Хімічні реакції.

Капітан:        Всім відомо, що мешканці даних островів спілкуються між собою, внаслідок цього вони взаємоперетворюються, що можна виразити схематично:

                 

                СuО → СuSО4 → Сu(ОН)2 → СuSО4 .

(один учень проробляє всі реакції за схемою,

інший записує всі перетворення на дошці)

Капітан:        Щоб подорож запам’яталася вам надовго, раджу подивитись цікаві досліди.

Демонструємо досліди:

хімічний вулкан;

Вчитель:         На цьому ми закінчимо нашу подорож. Сподіваюсь всім пасажирам вона запам’ятається на все життя.

Кислоти. Хімічні властивості кислот

Урок – дослідження у 8 класі

Тема.  Кислоти. Хімічні властивості кислот.

Мета:  - повторити означення кислот, їхній склад і класифікацію за   вмістом Оксигену і за вмістом Гідрогену в молекулах;

-                                 ознайомити учнів із загальними хімічними властивостями кислот, розглянути їх дію на індикатори, взаємодію з металами різної хімічної активності й на основі цих знань сформувати уявлення про витискувальний ряд металів;

-                                 повторити реакції обміну на прикладі взаємодії кислот з оксидами металів;

-                                 продовжувати формувати в учнів навички виконання хімічного експерименту, сприяти розвитку вмінь та навичок роботи з лабораторним обладнанням і реактивами;

-                                 розвивати вміння спостерігати, аналізувати результати дослідів, робити логічні висновки;

-                                 продовжувати формувати вміння здійснювати дедуктивні умовиводи, виявляти зв’язок між кількісними і якісними змінами;

-                                 активізувати пізнавальну діяльність учнів, розвивати інтерес до вивчення предмету;

-                                 продовжувати формувати науковий світогляд, уміння працювати в колективі й самостійно;

-                                 виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища;

-                                 звернути увагу на дотримання правил техніки безпеки при роботі з кислотами.

Тип заняття:  засвоєння нових знань.

Форма заняття:  заняття-дослідження.

Девіз уроку: «Вище всіх умоглядних знань і мистецтв стоїть уміння проводити досліди, і ця наука є царицею наук»(Р.Бекон).

Обладнання і реактиви: розчини сульфатної, нітратної, хлоридної кислот; індикатори – фенолфталеїн, лакмус, метилоранж; метали – магній, цинк, мідь; оксиди – купрум (ІІ) оксид, кальцій оксид; пробірки, штатив для пробірок, спиртівка, пробіркотримач; картки з назвами лабораторій, картки із завданнями.

Хід заняття.

Сьогодні ми з вами проведемо дещо незвичне заняття – заняття-дослідження. Давайте уявимо собі, що всі ми – працівники науково-дослідного інституту. В нашому інституті є декілька лабораторій – «Дегустаційна лабораторія», «Індикаторна лабораторія», «Експериментальна лабораторія» - та відділ охорони праці. Головним завданням, що стоїть перед НДС, є дослідити хімічні властивості кислот. До процесу дослідження поетапно включаються всі лабораторії і висновки кожної лабораторії доповідають провідні наукові співробітники (біля дошки).

Перед початком роботи слово для виступу надається інженеру з техніки безпеки.

Інженер з т/б. Шановні колеги! Дозвольте ще раз нагадати, що кислоти – дуже їдкі речовини, тому під час роботи з ним потрібно бути обережними. Краплі кислоти можуть спричинити хімічний опік шкіри, зруйнувати одяг і папір. Особливо небезпечні сульфатна, нітратна і хлоридна кислоти. Якщо через необережність кислота потрапила на шкіру або в очі, то її потрібно змити великою кількістю води.

Деякі хімічні реакції кислот супроводжуються бурхливим виділенням газів. Вони можуть спричинити різкий викид вмісту посуду, в якому проводять хімічну реакцію, а інколи й вибух. Щоб запобігти цьому, слід використовувати малі об’єми кислоти (2-3 мл) і виконувати досліди в невеликих пробірках.

Крім того, небезпечно наливати воду в кислоту, особливо в сульфатну. Це пояснюється тим, що вода має меншу густину. Стикаючись з кислотою на поверхні, вона не встигає добре з нею змішатися, і тепла, що при цьому виділяється, достатньо, щоб вода закипіла. Отже, змішуючи сульфатну кислоту з водою, можна лише лити кислоту тоненькою струминою в воду і ні в якому разі не дозволяється лити воду в кислоту.

Ось все це потрібно завжди пам’ятати, працюючи з кислотами.

Вчитель. Пригадавши правила безпечного поводження з кислотами, можемо приступати до роботи. Насамперед, запитання до працівників «Дегустаційної лабораторії» : «Як ми розпізнаємо природні кислоти?». Давайте в цьому переконаємось. Нагадую, що згідно з правилами т/б в кабінеті хімії нічого не можна пробувати на смак без дозволу вчителя. Та сьогодні я вас пригощаю. Отже, співробітникам «Дегустаційної лабораторії» пропоную скуштувати шматочок лимона, яблука, а також аскорбінову кислоту. (Учні переконуються в тому, що більшість кислот кислі на смак).

Картка із завданнями працівникам «Дегустаційної лабораторії».

1.     Назвати кислоти за формулами:

НNО₃                     Н₃РО₄                              НF

НСІ                        Н₂SО₃                              Н₂S

Н₂SіО₃                   НВr                                  НРО₃

Н₂СО₃                    НІ                                    Н₂SО₄

2.     Яку будову мають кислоти, молекулярну чи немолекулярну?

3.     Що спільного є в складі кислот?

Отже, завдяки наявності атомів Гідрогену в складі кислот їхні водні розчини виявляють спільні властивості.

Наступне завдання – для працівників «Індикаторної лабораторії». Один співробітник лабораторії виконує демонстрацію: у три пробірки він вливає по 2-3  мл розчину сульфатної кислоти  і в кожну пробірку додає по 1-2 краплі індикаторів: у першу – фіолетовий лакмус (він змінює забарвлення на червоне), у другу – метилоранж (він  змінює забарвлення на рожеве), у третю – фенолфталеїн (розчин залишається безбарвним).

Учні самостійно роблять висновок, що найкращими визначниками розчинів кислот є індикатори лакмус та метилоранж.

Отже, індикатори – це речовини – визначники , які змінюють своє забарвлення під дією кислот (та лугів).

Тим часом інший співробітник цієї лабораторії заповнює біля дошки таблицю (або замальовує відповідні поля на заздалегідь заготовленому аркуші).

Таблиця.

Індикатори	Колір індикаторів у середовищі
	нейтральному	кислому
1. Лакмус	фіолетовий	червоний
2 Метилоранж	оранжевий	рожевий
3. Фенолфталеїн	безбарвний	безбарвний

Висновок: індикатори змінюють забарвлення в розчинах кислот.

Завдання для «Експериментальної лабораторії».

1.     Взаємодія розчинів кислот з металами.

Один учень наливає в три пробірки розчин хлоридної кислоти і додає в першу – порошок магнію, в другу – порошок цинку, а в третю – міді. Інший учень виконує аналогічні завдання, але з розчином сульфатної кислоти. Що при цьому спостерігаємо? В першій пробірці реакція відбувається бурхливо, а в другій – дещо повільніше, а в третій не відбувається зовсім. В ході цих реакцій виділяється газ – водень, а в розчині утворюються солі: магній хлорид (магній сульфат) та цинк хлорид (цинк сульфат). Якщо випарити розчини, то можна отримати кристалічні речовини.

Учні записують рівняння реакцій, що відбулися:

Мg + 2НСІ = МgСІ₂ + Н₂ ;             Мg + Н₂SО₄ = МgSО₄ + Н₂ ;

Zn + 2НСІ = Zn  СІ₂ + Н₂ ;             Zn + Н₂SО₄ = МgSО₄ + Н₂ ;

Сu + НСІ ≠ реакція не відбув.;    Сu + Н₂SО₄ ≠ реакція не відбув.

Як ми бачимо на прикладі з міддю, не всі метали реагують з кислотами. Металів існує багато, і всі вони реагують з кислотами по-різному. Тому, щоб не запам’ятовувати, які з них заміщують Гідроген у кислотах, а які – ні, користуються витискувальним рядом металів ( рядом напруг металів).

Повідомлення учня (випереджаюче завдання).

Як показують дослідження, всі метали за активністю витіснення Гідрогену можна розташувати в ряд  (показує ряд напруг металів):

Lі, К, Ва, Са, Nа, Мg, АІ, Ве, Zn, Сr, Fе, Со, Nі, Sn, Рb, (Н), Сu, Нg, Аg, Рt, Аu 

Утворився так званий витискувальний ряд металів. Вперше його склав у 1863 році на основі експериментальних даних видатний учений фізико-хімік Микола Миколайович Бекетов. В цьому ряді метали розміщені в поряду зменшення їх хімічної активності. Найактивніший – літій, далі йдуть калій, барій, кальцій, натрій і т.д. до найпасивнішого – золота. Якщо за допомогою витискувального ряду порівняти активність магнію, цинку та міді, то на першому місці опиниться магній, а на останньому – мідь. У цьому ми мали нагоду переконатися, проводячи дослід. Отже, складаючи рівняння хімічних реакцій, слід керуватися цим рядом. У ньому всі метали, розміщені до Гідрогену, більш активні, ніж Гідроген, тому вони витісняють його з кислот (крім нітратної), а ті, що розміщені після Гідрогену, не витісняють.

Проблемне запитання: «Як можна добути сполуки СuSО₄ або СuСІ₂, адже мідь не реагує з розчинами хлоридної та сульфатної кислот? Однак в нашому розпорядженні є купрум (ІІ) оксид – чорний порошок».

Спробуємо розв’язати цю проблему. експериментально.

Демонстрація. Учень насипає у пробірку трохи чорного порошку – купрум (ІІ) оксид – і доливає розчин сульфатної кислоти. Вміст пробірки нагріває в полум’ї спиртівки. Після завершення реакції розчин в пробірці забарвлюється в блакитний колір (такий колір має водний розчин СuSО₄ ):

СuО + Н₂SО₄ = СuSО₄ + Н₂О.

Висновок: кислоти реагують з основними оксидами.

Аналогічно відбуваються реакції між кислотами та оксидами інших металів.

Демонстрація. Взаємодія кальцій оксиду та нітратної кислоти. В ході реакції білий порошок кальцій оксиду розчиняється в нітратній кислоті з утворенням кальцій нітрату. Записуємо рівняння реакції:

СаО + 2НNО₃ = Са(NО₃)₂ + Н₂О.

Аналізуємо взаємодію основних оксидів з кислотами. Учні роблять висновок, що під час такої взаємодії оксиди й кислоти обмінюються своїми складовими частинами, тому такі реакції відносяться до реакцій обміну.

На основі проведених досліджень учні самостійно роблять висновки про хімічні властивості кислот.

1.     Кислоти проявляють ряд спільних властивостей, які зумовлені подібністю їх будови (наявністю в складі кислот атомів Гідрогену).

2.     Кислоти змінюють забарвлення індикаторів.

3.     Кислоти (крім нітратної) взаємодіють з активними металами з утворенням солі та витісненням водню (реакція заміщення).

4.     Кислоти взаємодіють з основними оксидами (оксидами металів) з утворенням солі і води (реакція обміну).

Домашнє завдання.

Додаток.

Повідомлення співробітника «Дегустаційної лабораторії».

Термін «кислота» походить від слова «кислий», тому можна подумати, що всі кислоти мають кислий смак. Але насправді це не так. Так, силікатна кислота кислого смаку не має. Трапляються кислоти з іншим смаком, наприклад, саліцилова кислота – солодка, а нікотинова – гірка. Однак більшість кислот за звичайних умов – кислі, добре розчинні у воді рідини, але є й тверді кислоти (ортофосфатна, метафосфатна, силікатна).

Кислоти досить поширені у природі. Ми знаємо, що багато які харчові продукти кислі на смак. Такого смаку їм надають кислоти. Кислий смак лимона зумовлений наявністю лимонної кислоти, а яблука – яблучної, кислого молока – молочної кислоти. Щавель має кислий смак, бо в його листі міститься щавлева кислота. Кислий оцет, який використовується як харчосмаковий продукт, є розчином оцтової кислоти.

Неорганічні кислоти, які ми зараз вивчаємо, теж трапляються в природі у вільному стані. Наприклад, сульфідна кислота Н₂S буває у вулканічних газах і в водах мінеральних джерел (Мацеста – Сочі на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Україні – Немирів); хлоридна кислота НСІ входить до складу шлункового соку, карбонатна кислота Н₂СО₃ – до складу природних мінеральних вод (Боржомі, Єсентуки, Нарзан на Кавказі, а в Україні – Миргородська, Лужанська, Свалява, Трускавецька), нітратна і сульфітна кислоти трапляються в дощовій воді («кислотні дощі»).

Завдання.

1.                            Вивести формулу кислоти, якщо масова частка Гідрогену в її складі дорівнює 2,1%, масова частка Нітрогену – 29,8%, масова частка Оксигену – 68,1%. Назвати її.

2.                            Вивести формулу кислоти, якщо масова частка Гідрогену в її складі дорівнює 2.4%, масова частка Сульфуру – 39,1%, масова частка Оксигену – 58,5%. Назвати її.

3.                            Вивести формулу кислоти, якщо масова частка Гідрогену в її складі дорівнює 3,7%, масова частка Фосфору – 37,8%, масова частка Оксигену – 58,5%. Назвати її.

Вправи на закріплення  матеріалу.

1.     Скласти рівняння реакцій у тих випадках, де вони можливі:

Нg + НСІ →;             АІ + Н₂SО₄ →;                    ВаО + НСІ →;

Мg + Н₃РО₄ →;        Nа₂О + НСІ →;                   Сu + Н₂SО₄ →;    

АІ₂О₃ + Н₂SО₄ →;    Аu + НСІ →;                       Fе₂О₃ + НNО₃  →.

2*. Чи вистачить 10 г сульфатної кислоти, щоб повністю розчинити 10 г цинку?

3*. Під час взаємодії 1,35 г тривалентного металу із сульфатною кислотою одержали 8,55  г солі. Визначте невідомий метал.

Взаємозв’язок між розміщенням елементів у періодичній системі та властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном і Оксигеном

Тема. Взаємозв’язок між розміщенням елементів у періодичній системі та властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном і Оксигеном

Цілі уроку: розширити знання про взаємозв’язок між розміщенням хі­мічних елементів у періодичній системі, будовою їхніх атомів та їх фізичними й хімічними властивостями; показати залежність між положенням хімічного елемента в періодичній системі хімічних елементів і складом, будовою і властивостями простих речовин, утворених цими елементами; складом, будовою і властивостями сполук цих елементів із Гідрогеном і Оксигеном.

Тип уроку: застосування знань, умінь і навичок.

Форми роботи: хімічний диктант, робота в парах, фронтальна евристична бесіда.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, таблиця електронегативностей.

Структура періодичної системи у світлі теорії будови атома

Тема. Структура періодичної системи у світлі теорії будови атома

Цілі уроку: розширити знання учнів про періодичну систему хімічних елементів; на підставі знань про будову атома й будови електронних оболонок атомів показати взаємозв’язок між розміщенням хімічних елементів у періодичній системі та їхніми властивостями; показати взаємозв’язок періодичної зміни електронних структур атомів хімічних елементів та їх властивостей.

Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.

Форми роботи: фронтальне опитування, виконання тренувальних вправ. Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

ХІД УРОКУ

I.     Організація класу

II.   Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань

Аналіз письмової самостійної роботи.

Фронтальне опитування (робота з періодичною системою хімічних елементів Д. І. Менделєєва)

1.    Скільки енергетичних рівнів, заповнених електронами, мають атоми елементів з порядковими номерами:

а) 17;                                  б) 29;              в) 42?

Складіть схему будови атома й електронну формулу.

2.    Напишіть електронні формули елементів:

а) Фосфор;                        б) Калій;

в) Аргон;                          г) Магній;                  д)* Скандій.

3.    Розподіліть на р-підрівні:

а) три електрони;                                                б) чотири електрони;

в) шість електронів.

4.    Електронна формула атома має закінчення ...3p³. Напишіть повну електронну формулу цього елемента, визначте його порядковий номер і назву.

5.    Складіть схему взаємозв’язку понять у періодичній системі й будови атомів. (Учні під керівництвом учителя складають схему.)

6.    Інертні елементи мають таку електронну формулу зовнішнього енергетичного рівня: ns²np⁶. Запишіть електронні формули атомів Неону й Аргону. Проаналізуємо ці формули.

•      Скільки вільних квантових комірок на зовнішньому рівні?

•      Яка кількість неспарених електронів?

•      Скільки пар електронів на зовнішньому рівні?

•      Скільки електронів може приєднати атом?

•      Чому?

Тому що зовнішній енергетичний рівень атомів Неону й Аргону завершений.

IIІ. Практика на прикладах

Завдання 7. Складіть схему будови атома Натрію та йона Na⁺ .

Na +11)₂)₈)₁ 1s²2s²2p⁶3s¹

Na⁺ +11)₂)₈ 1s²2s²2p⁶

Схема будови якого атома така сама, як і йона Натрію?

Завдання 8. Складіть схему будови атома Флуору та йона F .

F +9 )₂)₇ 1s²2s²2p⁵

F^- +9 )₂)₈ 1s²2s²2p⁶

Схема будови якого атома така сама, як і йона Флуору?

Завдання 9. Самостійно побудувати схему будови атома та йона:

а) Магнію;                                       б) Хлору.

Завдання 10. Подумайте і складіть схему будови йонів S^-2, S⁺⁴, S⁺⁶. Порівняйте будови атома Сульфуру та йонів Сульфуру. Чим вони відрізняються? Чим вони подібні?

Завдання 11. У періодичній системі групи поділяються на головні й побічні. Вони включають елементи, подібні за будовою атома.

Елементи, в яких останній заповнюваний підрівень — s, називають s-елементами. В яких групах розташовуються s-елементи? (У І, ІІ групах, головній підгрупі)

Завдання 12. Використовуючи періодичну систему хімічних елементів, наведіть приклади s-елементів.

Елементи, в яких останній заповнюваний електронами підрівень — р, називають р-елементами. В яких групах періодичної системи перебувають р-елементи? (У III-VIII групах, головній підгрупі)

Завдання 13. Використовуючи періодичну систему хімічних елементів, наведіть приклади р-елементів.

У побічних підгрупах розташовані елементи, в атомах яких електронами заповнюється d-підрівень, — це d-елементи. На зовнішньому рівні в атомах цих хімічних елементів перебуває один-два s-електрони. Скільки таких елементів може бути в кожному періоді періодичної системи? Чому? Тому що максимальна кількість електронів на d-підрівні — 10.

Завдання 14. Використовуючи періодичну систему хімічних елементів, наведіть приклади d-елементів.

У нижній частині таблиці окремо розташовані два ряди хімічних елементів, що називаються лантаноїди й актиноїди. В якому періоді вони мають розташовуватися? Скільки таких елементів у кожному періоді? Чому? Елементи лантаноїди й актиноїди відрізняються від решти хімічних елементів тим, що в них заповнюється електронами f-підрівень, максимальна кількість електронів на f-підрівні — 14, тому й f-елементів у кожному періоді — 14.

Завдання 15. Використовуючи періодичну систему хімічних елементів, наведіть приклади f-елементів.

IV. Підбиття підсумків уроку

1.    Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?

2.    Чому в короткоперіодній формі періодичної системи є головні й побічні підгрупи? Чим відрізняються елементи, розташовані в головній і побічній підгрупах?

3.    Яка максимальна кількість періодів може бути в періодичній системі?

4.    Яка максимальна кількість груп може бути в періодичній системі? Чому?

5.    Чому змінюються властивості хімічних елементів у періодах і групах?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника, відповісти на запитання, виконати вправи.